«Ми просто приїхали з України й самі себе організували»: як українки в Бухаресті створили собі робочий простір

Інесса — етнічна кореянка й громадянка України, жінка жила в Донецьку. У 2014 році героїня переїхала в Одесу зі своєю родиною. Втім, в березні 2022 війна вдруге змусила Інессу їхати. Цього разу вона опинилася Бухаресті, спочатку думала прямувати в Південну Корею, але побачила, що потрібна тут. Вона не змогла сидіти склавши руки, наша героїня організувала разом з однодумцями творчий центр «Мальва», в якому працюють українки. Як їй це вдалося  — розповідаємо в матеріалі.
Опинившись в Бухаресті засновниця побачила, що місто стало прихистком для багатьох українців, і всім їм потрібна допомога. Є навіть, локальна місцева група в Фейсбуці, у якій близько 300 тисяч людей, де громадяни України можуть спитати про щось, чи попросити допомогу, розповідає Інесса.
Інесса добре володіє англійською, тож почала допомагати там де, це було потрібно, — це і сортування одягу й прибирання та підготовка різних приміщень для активностей. Згодом героїня дізналася про локальний творчий простір — Art Hab, це румунська арт-галерея, яку українцям надали безплатно в користування. 
Редакція «Бахмут. IN. UA» створила імпровізовану інструкцію для читачів, це покрокові етапи, за допомогою яких українки змогли організуватись та створити унікальну творчу спільноту.
Крок 1 — зібрати команду однодумців

В Art Hab наша героїня познайомилася з Катериною, яка зараз є другим координатором центру. Катерина родом з Одеси, вона викладачка йоги, але останні роки жила в Дніпропетровську, жінка також евакуювалася в Бухарест. По приїзду вона одразу почала шукати для себе заняття. На початку жінка давала безплатні уроки йоги в Art Hab. Тут доля й звела її з Інессою. В просторі також працювала дівчина Ірина з Києва, вона логопед. По вихідних киянка проводила безкоштовні заняття для діток — жінка викладала для абсолютно різного віку, були діти від п’яти до десяти років. 
Заняття проводили від двох до трьох годин, в цей час мами дітей могли зайнятися своїми справами, каже Інесса. За словами героїні, так склалося, що всі жінки, які приходили до центру мали творчі вміння й спільну мету — допомогти. 
До слова мальовничу назву, координаторки центру придумала також спільно, кажуть, що вона для них символічна

«Ми шукали щось красиве, оскільки більша частина занять у нас творча — це малювання, різні творчі майстеркласи. Ми разом прийшли до такої думки, щоб назвати наш центр «Мальва», це дуже символічно, цю квітку ми часто малюємо на акварельних майстер-класах», — каже Інесса.

Крок 2 — запуск сарафанного радіо

Окрім того, прославився ярмарок, який українки влаштовували щомісяця, про роботу «Мальви» навіть писали в місцевій пресі. В «Мальву» приходили українські жінки, які пропонували різні послуги — психологи, арт-терапевти, викладачі іноземних мов. 
Крок 3 — пошук приміщення
В липні 2022 року, українки зрозуміли, що їх вже надто багато для цього простору, оскільки Art Hab виконував роль не тільки арт-галереї, в якій українки допомагали одна одній, але й літнього кафе. 

«Весь майданчик був зайнятий нашими дітьми, які приходили на заняття, вже й місцевим не вистачало місця. Через це ми почали шукати для себе більше приміщення. На жаль, чи на щастя, як потім виявилося, ми нічого не змогли знайти. Ми шукали просто один простір, в якому можна було б проводити всі майстер-класи чи заняття, які ми надавали», — каже Іннеса.

За словами, жінки їм спочатку запропонувала приміщення в місцевій церкві, але представники храму ігнорували українок. Три тижні жінки чекали відповіді від храму, в цей час заняття проводили в парку, де діти малювали для ЗСУ, ці малюнки потім відправляли в Україну.
Крок 4 — пошук донорів

В кінці літа, Інессі запропонував допомогу волонтер Ілля, за етнічною національністю — єврей, який до цього жив в Україні. Ілля також залишився в Бухаресті, як й Інесса, щоб допомагати українцям. Чоловік працював волонтером в місцевому аеропорту, де зустрічав чи проводжав людей. 

«В перший час дуже багато людей — це навіть колишні громадяни рф з США, вони приїжджали в Бухарест, щоб волонтерити. Купували дітям іграшки, давали готівку, людям, які летіли в інші країни», — каже Іннеса.

Це було ком'юніті української діаспори, до якого доєднувалися небайдужі. Разом, ці люди збирали донати, а потім відправляли їх волонтерам для розподілу на потреби біженців, каже Інесса. Ця громада зібрала й гроші на оренду майбутнього центру «Мальва» розповідає героїня й ділиться своїми думками про творчу спільноту:

«Мальва» – це місце зустрічі українців, де живе підтримка. Для нас, волонтерів, які працюють тут, це місце порятунку, тому що допомагаючи людям, не так боляче від того, що відбувається вдома. Я після 2014 року вже знала, що це не закінчиться завтра. Не сиділа на валізі, а просто вирішила допомагати іншим»

Крок 5 — фінансування
На перших етапах, коли про «Мальву» було ще маловідомо, основними донорами ставали друзі чи знайомі, які передавали допомогу. Стосовно, коштів за оренду, гроші передали через офіційну організацію, адже на руки таку суму отримати було неможливо, каже Інесса, через юридичні тонкощі. 

«У нас нема ніякого документа, що ми фонд або ж, що у нас є якась організація. Тобто, це просто спільнота українок в Бухаресті», — каже Інесса.

Нещодавно, 18 листопада, декілька працівниць центру оформили на офіційний статус через ЮНІСЕФ, як співробітників, тож тепер жінки зможуть отримувати зарплату за свою роботу. Наразі працюють 15 людей, але оформлені офіційно тільки шість українок. Заявку в ЮНІСЕФ подали за допомогою місцевої мерії.
Крок 6 — організація роботи центру

За словами українки, зараз у їхнього центру дуже завантажений графік. Жінки працюють шість днів на тиждень, проводять різні заняття й майстер-класи.

«Зараз в нас  до другої години дня дітки з України займаються, мами їх приводять, ми з ними робимо тематичні  уроки. Ось наприклад, якщо це осінь — то ми робимо осінні вироби, якщо це День захисника — то це патріотичні поробки. Зараз вже до нового року почали готуватися», — розповідає особливості роботи Інесса.

Окрім занять, команда проводить ще тематичні ярмарки, вже шість місяців підряд. 

«Ми робили українську ярмарку для румун, щоб ознайомити їх з нашою культурою і  для наших українців теж робили, для тих хто скучив за домом. Готуємо українську їжу — це борщі, вареники, пряники і різні хенд мейд вироби. Наші майстрині на таких ярмарках і собі щось могли заробити. Місцеві дивувалися нашим цінам, бо все було бюджетно», — ділиться Інесса.

Допомога від AMURTEL

Amurtel — це громадська організація, яка наразі працює на благо українців в Румунії під проєктом NRC (Норвезька рада у справах біженців).

«Ми виконуємо своєрідну роль посередника, між бенефіціарами та організаціями, які надають різні послуги. Також, ми спрямовуємо підтримку не лише окремим лицям, а і центрам та хабам, які функціонують в Румунії», — розповідає пані Христина, представниця Amurtel.

Amurtel допомогли й «Мальві», особисто з командою центру познайомилися у гуртожитку для українців в Румунії.  Жінкам запропонували допомогу, зокрема встановили систему фільтрації води в домі. Зараз Amurtel також підтримують зв'язок з «Мальвою» 

«Одне з останніх звернень було щодо пошуків безкоштовного місця для проведення ярмарки майстринь, з чим ми і допомогли», — розповідає пані Христина.

Фото: особисті архіви героїнь