«Три хвилини попрощались біля під’їзду і я наліво, а чоловік направо». Родина з Бахмута, в яких 24 лютого життя перевернулось вже вдруге, поділилась своєю історією з нашою редакцією.
Ірина та Сергій, подружжя з двома дітьми, які вже стали переселенцями у 2014 році, коли їм довелось тікати з рідної Макіївки. Ці вісім років, вони жили в Бахмуті, навіть придбали квартиру тут. Ірина тренер з черлідингу, Сергій мав свою шевську майстерню.
Ірина та Сергій, подружжя з двома дітьми, які вже стали переселенцями у 2014 році, коли їм довелось тікати з рідної Макіївки. Ці вісім років, вони жили в Бахмуті, навіть придбали квартиру тут. Ірина тренер з черлідингу, Сергій мав свою шевську майстерню.
Вранці 24 лютого, Ірина була на пробіжці, й на власні очі побачила вибухи та дим, тоді й зрозуміла, що все ж таки почалось.«Ми завжди були готові до подій 24 лютого. Ми немов знали, що колись це станеться. Навіть коли купували квартиру, обговорювали з чоловіком, що напевно й її доведеться покинути», — ділиться Ірина.
Ірина разом з молодшої Таїсією поїхала в Вінницю до старшої доньки Софії, а чоловік пішов у військкомат. Вже за декілька днів Сергія взяли на службу.«Ми швидко й мовчки зібрали речі в рюкзак, а саме документи й декілька теплих речей, та вийшли з будинку. Вже на вулиці чоловік сказав мені, що він залишається, що другий раз він не побіжить. Три хвилини на прощання, й розійшлись в різні сторони, я наліво, він направо», — розказує жінка.
Чоловік Ірини у військовій амуніції. Фото надані героїнею.
Перший час умови були в Сергія жахливі. Не було одягу, взуття, спальних мішків, навіть шапки. Але зараз все вже налагоджено.Через відсутність роботи в Вінниці, Ірина вирішила на останні гроші, разом з доньками їхати до Польщі:«Зараз вони очі в очі зі смертю, тому спорядження дуже гарне», — каже дружина військового.
Вже у Польщі Софія дізналась, що Михайло поранений в Миколаєві. Він втратив око та декілька пальців. Дівчина терміново повернулась до України. Так родина розділилась на три частини.«На останні три тисячі знайшла перевізника який довезе нас до кордону. Софія (старша донька) не хотіла їхати, бо її хлопець Михайло, який також в ЗСУ, не виходив на зв’язок вже 4 дні, та я її вмовила».
Софія з чоловіком. Фото: надані героїнею
Жінка запевняє, що в Україну вона повернеться обов’язково, навіть якщо в Бахмуті повертатись буде нема куди, в рідну країну приїде точно.«Софія та Михайло вже одружились і живуть в Україні. Ми з молодшою донькою тут в Польщі, а чоловік на передовій. Декілька днів вже немає зв'язку з Сергієм, бо він знаходиться на нульовій позиції, але сподіваюсь скоро він з'явиться», — підсумовує Ірина.
«Ми обов’язково всі зустрінемось в Україні й будемо разом. Не знаю в якому місті, але точно в нашій Україні».
Донька героїні Таїсія. Фото: надані героїнею
Зараз в Польщі Ірина працює в клініці реабілітації масажистом-реабілітологом. Донька Таїсія навчається в четвертому класі. Обидві активно займаються вивченням польської, але словниковий запас ще замалий.«Мені мова необхідна для роботи. Я завжди маю бути в настрої й мати можливість комунікувати, люди люблять спілкуватися під час масажу. Буває складно коли 10-12 людей за день питає одне й те саме про Україну, про війну, про чоловіка. Це приємно, бо полякам не байдужі до нас, але іноді важко морально», – розказує Ірина.
Ірина під час благодійного марафону. Фото: надані героїнею.
За словами жінки, поляки дуже гарно відносяться до українців. І ті жахливі історії, про те як наші українки ганьблять нас, а поляки ненавидять, це одиничні випадки.З чоловіком Ірина підтримує зв'язок майже кожен день, якщо це можливо. Іноді він попереджає, що зникне на якийсь час. Якщо військовий не з'являється довго, дружина починає перейматись.«Я постійно проходжу якісь курси, не сиджу на місці. Нещодавно бігала благодійний марафон на 36 км, всі гроші які поляки зібрали з нього пішли в Україну на ЗСУ».
«Ви питаєте як я справляюся з тривогою, а я ніяк не справляюсь. Постійно прив'язана до телефону, постійно переймаюсь за нього. Я навіть досі до кінця не усвідомлюю, що відбувається. Нещодавно просила знайомого переслати мені мої штори з Бахмута, а він каже що вони вже в «решето» перетворилися. Тоді я усвідомила, що поки я тут живу одне життя, мої штори там проживають зовсім інше», – ділиться Ірина.
Вчора в 8:54 pm автор Анастасия
» Шафи під замовлення
Вчора в 7:41 pm автор Анастасия
» Товари для обігріву
Вчора в 6:06 pm автор Анна
» Медтехника
Вт Жовт 08, 2024 10:27 pm автор Анастасия
» Смартфон
Вт Жовт 08, 2024 6:56 pm автор Анастасия
» Магазин детской одежды
Вт Жовт 08, 2024 12:42 pm автор linvik
» Ноутбук
Пт Жовт 04, 2024 1:09 pm автор Анастасия
» Повербанки с логотипом
Ср Жовт 02, 2024 11:42 am автор Анастасия
» Текстиль для готелю
Пт Вер 20, 2024 2:23 pm автор Анастасия