«Оголені нерви»: як змінюються люди через життя в прифронтовому Бахмуті

В місцевому Telegram-каналі Бахмута декілька днів поширювались новини про неприйнятну поведінку людей під час роздачі гуманітарної допомоги. Мова йде про бійки та словесні образи волонтерів.
Наша редакція вирішила поспілкуватись з психологинею, щоб дізнатись як впливає на людей життя в прифронтовому місті та які можна дати поради волонтерам. 
В Telegram каналі «Бахмут» проводиться немало зборів для місцевих мешканців які залишились в Бахмуті. Це збори на ковбасу, локшину швидкого приготування, буржуйки, корм для тварин та інше. Та від початку роздачі гуманітарної допомоги волонтери зіштовхнулись з проблемною поведінкою людей. Такі повідомлення рясніють в чаті: 

«На м'ясокомбінат до Альбіни прийшло одразу 40 людей. Цього разу билися та ображали Альбіну жінки!»
«У центрі прийшло 86 людей! Відразу! Вимагали видати Мівіну! І Люди кричали та скандалили»
«Знову скандал! Закінчилася ковбаса! Люди ламають людині двері та вимагають віддати і не ховати ковбасу! Дівчинка віддала все!»

«Необхідно розуміти, що злість, агресія – це природна захисна реакція організму людини, напряму пов’язана із загрозою життю. Чим довше людина перебувала у зоні бойових дій, тим більше агресивних проявів вона може мати. Психіка у постраждалих виснажена, «нерви оголені».Спровокувати агресію може що завгодно: натовп, надмірний шум, спека чи холод. Якщо постраждалий розцінює ситуацію як небезпечну, він рефлективно відреагує. 

Наприклад, якщо чогось з гуманітарної допомоги йому не вистачить, може несподівано проявитися агресія. В умовах окупації людина позбавлена довгий час базових потреб. Психічний ресурс людини вичерпався й не відновлюється під обстрілами, частіше  людина психічно травмується коли стикається зі смертю».

Тому, як каже Яна, важко говорити про вихованість людей, вона є потребою більш вищого порядку. На жаль, у мешканців Бахмута є базові незадоволені потреби.

«З людьми працювати не так важко, але з цим зіткнулася вперше, люди настільки злі, не дотримуються черги, всі хочуть більше», — поділилась волонтерка Альбіна. 

У довгому перебуванні  в умовах загрози життю, у людини формується такий складний у своїх проявах стан «жертви». Це коли людина не має психічних ресурсів брати відповідальність за своє життя, а «перекладає»  на інших, чекаючи спасіння, каже психологиня. 

«Коли допомога надходить, накопичені раніше не виражені претензії до ворога постраждалі несвідомо переносять на волонтерів», — поясняє Яна Стойкова. 

Для того, щоб люди усвідомили, що їхня поведінка виходить за рамки соціально прийнятої — їм потрібно опинитись в безпечних умовах та довго реабілітуватись:

«Люди, які перебували у небезпечному місці під час війни — ніколи не будуть такі як колись. Вони будуть потребувати психологічної реабілітації та психотерапії після завершення війни, для того, щоб розпочати жити звичайним життям», — розповідає психологиня. 

Поради волонтерам як правильно працювати з людьми в Бахмуті
Волонтери, які свідомо йдуть, наражаючись на небезпеку заради благої цілі — допомогти, можливо і не здогадуються,  що будуть допомагати глибоко травмованим людям. 
Психологиня надала декілька порад, як правильно працювати з такими людьми:
1.Чітка організованість дій, спокійний тон у голосі,  привітне обличчя, та терпимість можуть знизити бурхливі емоції у людей.
2.Залучення до дій самих постраждалих, можна питати про їх потреби та долучати до роботи. Люди, які навіть будуть допомагати розвантажувати коробки згуртовуються та відчувають впевненість в собі. А далі буде і порозуміння і вдячність. 

3.Волонтерам теж потрібно турбуватися про свій стан та здоров'я. Для відновлення допоможуть гарний сон, їжа, позитивні емоції, спілкування у дружньому колі рідних