«Відчула, що в мене пульсує кров з шиї»: історія бахмутянки, яка вижила з уламком в тілі

Місто Сіверськ, Бахмутського району — до повномасштабної війни, тут спокійним життям жила родина Оксани Корнєвої. Жінка працювала фельдшером в Донецькому обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, разом з чоловіком виховувала двох доньок. Однак, 24 лютого спокій обірвали російська війська, а згодом Оксана опинилася за крок від смерті, але дивом їй вдалося вижити.
Дивовижну історію порятунку розповідають Факти.
В перші місяці повномасштабного вторгнення сім'я Оксани залишалася в Сіверську, жінка не хотіла їхати, адже відчувала, що потрібна рідному місту. Окрім того, в сусідній області у героїні залишався батько. Чоловік жив у селі Верхньокам`янське, згодом до батька Оксани перебралася вся родина.

«Тато попросив нас приїхати до нього, сподіваючись, що в Верхньокам`янське нам буде безпечніше і щоб ми допомогли посадити картоплю. Сказав, що після війни буде матеріально важко, тому й треба насадити картоплі», — розповідає Оксана.

Порадившись родина вирішила, що потрібно прямувати далі, адже обстріли посилювались. Поїздку запланували на ранок наступного дня, однак о четвертій годині ранку в будинок влучив снаряд. 

«Розвалилась стіна, вилетіло вікно. Доньки спали біля підвіконня, а я — ближче до середини кімнати. Діти страшно перелякалися, їх контузило. Але тоді на це не дуже зважали, бо мене сильно поранило. Відчула, що в мене пульсує кров з шиї — масивна кровотеча. Світанок ще тільки починався. Все було в диму, висів густий пил від зруйнованих будівельних конструкцій», — згадує Оксана.

На перших порах, коли відбулося поранення жінка була при тямі. Щоб зупинити кровотечу Оксана сама зробила собі пальцеве притискання артерії. Героїня дуже хвилювалася, щоб рана не прийшлася на сонну артерію. У такому випадку, вона розуміла, що життя могло обірватися за лічені секунди.

Чоловік Оксани, перевів дружину в іншу кімнату, після цього вона втратила свідомість. Жінка згадує, найбільше боялася померти на очах у дітей. Однак, саме діти своєю злагодженістю врятували життя матері. Разом з батьком вони зняли з Оксани залитий кров’ю одяг, затампонували рану, обробили її перекисом водню та наклали пов’язку.
У розповіді, героїня каже, що не дарма розповідала дітям про основи надання медичної допомоги. Ці знання в результаті врятували життя героїні. Після тампонування рани, чоловік відвіз Оксану в Бахмутську лікарню, на рентгені побачили, що в шиї жінки, застряг не шматок скла, а уламок касетного боєприпасу. Сьомого травня санітарною авіацією Оксану доставили в Дніпропетровську обласну лікарню.

«Там зробили томограму. Ознайомившись з нею, нейрохірург сказав, що Бог мене врятував — тільки його втручанням можна пояснити такий шлях уламка в моїй шиї. Нейрохірург сказав, що я тепер  маю святкувати День народження 6 травня, в день, коли я вдруге народилася», — згадує Оксана.

Жінці зробили операцію, проте витягти уламок не вдалося. Якщо проводити операцію по його вилученню, то доведеться на деякий час перетискати сонну артерію, що може призвести до інсульту. Тепер Оксана має щороку проходити обстеження, щоб переконатися, що все гаразд. 
Зараз родина Корнєвих живе в Ніжині Чернігівської області, чоловік працює залізничником, доньки ходять в музичну школу. Батько героїні також виїхав, наразі він живе у брата в Черкасах. Оксана Корнєва дала свідчення про обставини свого поранення адвокатам Української Гельсінської спілки з прав людини.

Фото: особистий архів Оксани Корнєвої